Туристичний маршрут №3
"Козацькими шляхами Гайворонщини"
Іван Гайворон Хто
і коли в незайманих гаях Хати поставив перші над рікою,
І перетнув мечем Кучманський шлях, І став на прю із хижою ордою? Це знає Буг. Тече в мої слова, Чоласті скелі понад ним у
думах. І лепеха в розлогих берегах До мене промовляє давнім сумом. Мій рідний краю, сили джерело! Не купував ти даниною долю, Хоч в Дикім полі волі не було, Та люд сюди, на Буг тікав по
волю… Їх не лякав копит ординський
шлях, О, скільки крові й поту тут пролито! І заростав будяччям Чорний
шлях, І сіялось і колосилось жито. Я розгортаю пам’яті сувій: Веде нас гнів і праведне
безстрашшя. Ми збратано йдемо на правий
бій – І множиться незламно сила
наша… Далекі предки, ваша кров мені Перелилась, і стогне, і
клекоче, В мені живуть ті вікопомні
дні,
Забутись минулий біль не хоче.
Мета подорожі: пізнавально – краєзнавча. Вид пересування: велосипедний . Сезонність: весняно-літній сезон. Тривалість: одноденний. Контингент:
вік без обмежень. Об’єкти показу: - Гайворонський районний краєзнавчий музей; - Чумацький хрест (1827 р. ) в с.Бугове ; - «Козачий яр», який знаходиться
на околиці села Казавчин, звідки у
1674 році кошовий отаман Іван Сірко написав свій лист «із-под Козавчина над
Бугом» московському царю Олексію Михайловичу. ; - Брід через річку Південний
Буг, де переправлялося військо Запорізьке на чолі з кошовим отаманом
Іваном Сірком ; - Вовчий яр на лівому березі
Південного Бугу. Опис маршруту.
Розпочнемо нашу подорож з
відвідування Гайворонського районного краєзнавчого музею, де туристи
познайомляться з історією Гайворонського району -
з сивої давнини і до сьогодення.
 Панорама трипільського поселення ( ГРКМ) Із музею вирушаємо до села Бугового, де познайомимося з Чумацьким хрестом, який встановлений
у 1827 році на могилі Гавриїла Омпіленка.
За легендою через село проходив Чумацький шлях до Криму. Якось у
дорозі помер один із чумаків, поховали його на сільському кладовищі Бугового.
Можливо тому, що за декілька кілометрів був козацький зимівник, а, можливо, на
те були інші причини. Сам хрест за зовнішнім виглядом відповідає хресту, які
ставили козаки своїм загиблим братчикам.
 Чумацький хрест в с.Бугове Далі, проїхавши через село
Казавчин (існує декілька версій
походження назви села: казавчин,
козачий чин, козачий вчинок), туристи потраплять до урочища «Козачий яр», що бере свій початок у полі неподалік села і закінчується на правому березі річки Південний Буг.
 Один із двох курганів поблизу
Козачого яру на, якому стояла козацька сторожова вежа.
 Портрет І.Сірка
Які історичні події
відбувалися на цій благодатній землі доводиться тільки здогадуватись. Знаємо
лише те, що ця місцевість приваблювала людей ще в сиву давнину. На поверхні яру
можна відшукати уламки трипільського посуду, побачити кіммерійські кургани-могили, знайти докази перебування
сабатинівців, скіфів, монголо-татар. Можливо,
наконечник татарської стріли міг би
нам про щось розповісти, та і без нього відомо чому приходили сюди ці людолови. Може, в той час і назвали яр «Козачим» на честь тих звитяжців, що боронили рідну землю від нападників. І саме про це
місце збереглися письмові свідчення, що тут у 1674 році кошовий отаман Іван Сірко написав свій лист
«із-под Козавчина над Бугом» московському царю Олексію Михайловичу, в якому
Сірко повідомляв про наближення кримського хана до Кам’янця, а турецького
султана з військом – до Цицери і прохав: «Зволь лише, вельможність ваша,
скоріше прислати до мене частину війська, яке є з полковником Дмитришкою, а
особливо – московських донців з гарматами, аби ті погани не розходилися більше
в нашій, і так зруйнованій Вітчизні, і душ християнських в неволю не брали…». (Іван Сірко це легенда Запорозької Січі. Його
п’ятнадцять разів обирали кошовим отаманом, із них вісім разів — поспіль.
Упродовж двох з половиною десятиліть він невтомно боровся за визволення
й об’єднання розтерзаної сусідніми державами України0  Відмілина через річку Південний
Буг. і в 55-ти битвах
із татарськими і турецькими ордами жодного разу не зазнав поразки). Справді, кращого місця
козакам годі шукати: тут і паша для
коней, і водопій, і є де сховатися від ворога.
А через увесь
Буг з одного берега на інший простяглась
широка відмілина, по якій переправлялося козацьке військо. Після знайомства з яром туристи
спускаються до річки Південний Буг. Після чого переходимо брід через річку, де
переправлялося у 1674 році військо
Запорізьке на чолі з кошовим отаманом
Іваном Сірком. і рухаємося в
напрямку урочища «Вовчий яр», який знаходиться на лівому березі Бугу. Як розповідали місцеві жителі, тут колись знаходили
золоті монети та стародавню зброю. Припускають, що назва яру походить
 Козацькі ядра (ГРКМ)
 від іншого прізвиська Сірка – «Вовк».
Адже в давнину вовків називали «сірками». Якщо рухатися вверх вздовж яру, то можна вийти до групи
курганів періоду бронзи. Як відомо на деяких з них козаки будували знамениті вежі-фігури, з яких повідомляли про
наближення татарської орди. Якщо враховувати, що один з таких курганів є
найвищою точкою завалівських ландшафтів і до недавнього часу тут знаходили гарматні ядра, то можна
припустити, що саме в цій місцині був розташований козацький сторожовий пост.
Примітно, що і поле між Завалям та Сальковим до цих пір називали Козацьким. За
деякими свідченнями ці землі були потім подаровані імператрицею Катериною ІІ козаку
Остапчуку. Тут і закінчується наша мандрівка «Козацькими
шляхами Гайворонщини».  Урочище «Вовчий яр»
Постскриптум:
Про перебування козаків на
території Гайворонщини свідчать також і поодинокі знахідки відповідного
періоду. Так, у селі Бандуробо було знайдено залізний наконечник стріли, а поблизу
сіл Червоне, Могильне, Хащувате, Березівка – знамениті козацькі
люльки-«носогрійки». Як свідчать писемні джерела,
на території нашого району в другій половині ХVІІ століття існували козацькі зимівники – своєрідні
хутори – поселення. Поки що відомо про два таких зимівники: поблизу міста
Гайворона та села Хащуватого. Багато артефактів, пов’язаних з добою козацтва на
території нашого краю, ще не виявлено. Карта
маршруту «Козацькими шляхами Гайворонщини»
| 
