Село мого дитинства - не моє.

                                                                                                                                                                         Я з часом все гостріше розумію,

                                                                                                                                                                         Як час біжить, коли бажання є

                                                                                                                                                                         Заїхати в маленьку Соломію.

                                                                                                                                                                         І пам'ять обступають валуни,

                                                                                                                                                                         Де млин, мов декорація з вистави.

                                                                                                                                                                         І дріб'язки забуто, а гукни -

                                                                                                                                                                         І відгукнеться тільки величаве.

                                                                                                                                                                                                  Станіслав Стриженюк  

   Cоломія - колишній маєток магната Потоцького. Нещодавно відзначило воно своє 300-річчя.Найбіль­ше воно славне, звичайно, могутнім Бугом, діючим водя­ним млином початку минулого сторіччя і порогами, що знахо­дяться неподалік від Соломії.А тепер зали­шився лише один діючий млин - у Соломії.У 1908 р. на півночі села на річці було по­будовано млин на турбінній передачі з кам'яними стінами. Цей млин належав графові Березовському. Його побудував технік-будівельник Лозінський, який користувався ним протя­гом 10 років після завершення будівництва. Вище цього мли­на, дещо пізніше, був побудо­ваний Хтодеїв, нижче Чернегів млини. Після закінчення їхньо­го будівництва не витримав конкуренції і був розібраний млин на річці Млинок. А Хтоде­їв і Чернегів млини зруйнувала весняна повінь на Бузі в 1932 році. Тієї ж весни крига зруй­нувала ще два млини, що зна­ходилися трохи нижче річечки Млинок: Бандурівський на пів­ночі села Бугове і Піщанський - вище нього. Лід замерз тієї зими товщиною близько 50 см, крига ніби тараном і зруйнува­ла млини. Після 1932 року жи­телі навколишніх сіл везли зер­но вже до млина у Соломію. Будівництву такої кількос­ті млинів, звісно ж, сприяла місцевість і перш за все – наявність кам’яних порогів.На західній околиці села Со­ломії правий берег Бугу поло­гий, придатний для купання. Влітку сюди сходяться багато селян і заїжджих „туристів" - відпочивати, купатися й за­горяти. Край і справді благодат­ний - велична природа, чиста вода могутньої ріки аж манить до себе у спеку. А ще й поряд цей стародавній млин. Якийсь час він, до речі, бездіяв, поки місцеві підприємливі люди не взялися його відремонтувати й відновити. Особливих затрат це, до речі, й не потребувало, бо будували його майже сто­річчя тому на совість.Механізм помелу такий: там, де дерев'яні містки, коли треба, перекрива­ється вільний потік води і вона спрямовується на дерев’яні лопасті – рушій всієї системи млина.  Лопасті приводять у рух жорна. До речі, й досі екс­плуатуються ті ж жорна, що й сто років тому. На них ще можна прочитати дату - 1902 рік. А також те, що вони виготовлені в Ав­стрії.  Перевозили їх  спочатку залізницею, а  потім треба було ще якось доставити цю важезну конструкцію до Со­ломії.  І доставили, ще й змусили працювати вже май­же сто років.

  Кажуть, борошно із Соломії дуже високої якості. Тож не­хай живуть нові технології! Але не забуваймо, що наші праді­ди вміли робити ще краще і будували на віки.