Село мого
дитинства - не моє.
Я з часом все
гостріше розумію,
Як час біжить,
коли бажання є
Заїхати в
маленьку Соломію.
І пам'ять
обступають валуни,
Де млин, мов
декорація з вистави.
І дріб'язки
забуто, а гукни -
І відгукнеться
тільки величаве.
Станіслав Стриженюк
Cоломія - колишній маєток магната Потоцького. Нещодавно
відзначило воно своє 300-річчя.Найбільше воно славне, звичайно,
могутнім Бугом, діючим водяним млином початку минулого сторіччя і порогами, що
знаходяться неподалік від Соломії.А тепер залишився лише один діючий
млин - у Соломії.У 1908 р. на півночі села на
річці було побудовано млин на турбінній передачі з кам'яними стінами. Цей млин
належав графові Березовському. Його побудував технік-будівельник Лозінський,
який користувався ним протягом 10 років після завершення будівництва. Вище
цього млина, дещо пізніше, був побудований Хтодеїв, нижче Чернегів млини.
Після закінчення їхнього будівництва не витримав конкуренції і був розібраний
млин на річці Млинок. А Хтодеїв і Чернегів млини зруйнувала весняна повінь на
Бузі в 1932 році. Тієї ж весни крига зруйнувала ще два млини, що знаходилися
трохи нижче річечки Млинок: Бандурівський на півночі села Бугове і Піщанський
- вище нього. Лід замерз тієї зими товщиною близько 50 см, крига ніби тараном і
зруйнувала млини. Після 1932 року жителі навколишніх сіл везли зерно вже до
млина у Соломію. Будівництву такої кількості млинів, звісно ж, сприяла місцевість і перш за
все – наявність кам’яних порогів.На західній околиці села Соломії правий берег Бугу пологий, придатний для
купання. Влітку сюди сходяться багато селян і заїжджих „туристів" -
відпочивати, купатися й загоряти. Край і справді благодатний -
велична природа, чиста вода могутньої ріки аж манить до себе у спеку. А ще й
поряд цей стародавній млин. Якийсь час він, до речі, бездіяв, поки місцеві
підприємливі люди не взялися його відремонтувати й відновити. Особливих затрат
це, до речі, й не потребувало, бо будували його майже сторіччя тому на
совість.Механізм помелу такий: там,
де дерев'яні містки, коли треба, перекривається вільний потік води і вона
спрямовується на дерев’яні лопасті – рушій всієї системи млина. Лопасті приводять у рух жорна. До речі, й досі
експлуатуються ті ж жорна, що й сто років тому. На них ще можна прочитати дату
- 1902 рік. А також те, що вони виготовлені в Австрії. Перевозили їх спочатку залізницею, а потім треба було ще якось доставити цю важезну
конструкцію до Соломії. І доставили, ще
й змусили працювати вже майже сто років. Кажуть, борошно із Соломії дуже
високої якості. Тож нехай живуть нові технології! Але не забуваймо, що наші
прадіди вміли робити ще краще і будували на віки.
|