| Легенди рідного краю Місто, в якому я
проживаю, а саме в Гайвороні, є дуже цікавим і овіяним легендами. Гайворон
славиться своїми сімома чудесами, до яких входять: вузька залізниця в місті
Гайвороні, водяний млин села Соломії, храм Безсеребреників Косьми і Доміана
(село Салькове), річка Південний Буг, яка проходить по території Гайворонщини, Гайворонська
гідроелектростанція, яка забезпечує Гайворонщину електроенергією, стадіон
"Прибужець", який неодноразово приймав спортивні змагання різних
рівнів, і найцікавіше на мою думку, легендарне чудо – це Іванкова криниця, яка
знаходиться в селі Котовка і це ще не всі чудеса, які знаходяться в
Гайворонському районі.
Звернемося до самого
міста. Місто Гайворон розташоване на лівому березі річки Південний Буг за 245
кілометрів на захід від обласного центру. Утворилося від злиття трьох сіл – Гайворона,
Струнькова, Ташлика. Поблизу міста виявлене поселення трипільської і
черняхівської культур. В 1960-61 роках досліджено Гайворонське поселення VI-VII
ст. , яке вважається одним із центрів чорної металургії слов’ян. Виявлено 25
залізоплавильних печей, залишки на пів землянкового житла, виробничий інвентар,
прикраси, побутові речі, кераміку тощо. У ХІХ і поч. ХХ ст. Гайворон, Струньків
і Ташлик входили до складу Гайсинського повіту Подільської губернії. Але це ще
не все, цікавою є і назва міста.
Існують такі версії
походження назви міста. Перша. Слово Гайворон складається з двох коренів гай і
ворон. Маючи старослов’янське походження, гай означає бережись, а вор –розуміється
як злодій, загарбник, чужинець з поганими намірами. Отже, Гайворон –це бережись
непроханих пришельців.
Друга версія. Гайворон
знаходиться на межі лісостепової степової зон, де багато лісків, які називають
гаями. У них гніздяться птахи і, зокрема, ворони. Із словосполучення гай і
ворон могла виникнути назва населеного пункту.
Третя версія. На Прибужжі
водяться птахи граки. Іх ще називають гайворонами. Можливо, від цієї назви і
пішла назва поселення. Саме в такому місті з такою цікавою назвою проживає
понад 16 тисяч людей. А в районі понад 43 тисячі 573 особи.
Що ж, знаючи історію нашого
краю і назви міста, можна звернутися до легенд краю, а саме до легенди про
Іванкову криницю. Іванкова криниця знаходиться у селі Котовка Гайворонського
району, вважається гідрологічною пам’яткою району та чудом Гайворонщини. За
хімічним складом у воді з Іванкового джерела є солі натрію, калію, кальцію та
магнію.
Співець Гайворонського
Прибужжя О. Білятинський присвятив Іванковій криниці такі слова:
Іванкова криниця!
Дай води напиться!
Цілющої, живильної,
Від якої стають всі сильними.
Від якої незрячі
Починають світ бачить.
Я до тебе поспішаю,
Мій далекий рідний краю.
Утоплю в криниці спрагу,
Наберуся тут наснаги.
Ти даєш здоров’я, сили
І малим, і юним, й сивим.
Ти частина неба й сонця,
Ти виводиш навіть стронцій.
Низько я тобі вклонюсь,
Джерельце у ріднім краї.
Саме такими словами описав О. Білятинський
Іванкову криницю.
Іванкова
криниця –місце, овіяне легендами, міфами, що здавна живуть у народі. І ось одна
з легенд про джерельце. Цілющі властивості води з джерела наповнювали силою,
міццю та здоров’ям казкового велетня Івана, який покохав молоду панночку-дочку
господаря. Дівчина мала невиліковну, на той час хворобу очей. Через що життя її
було повне страждань. Єдиною втіхою для неї були прогулянки з Іванком, який
водив її до цілющого джерела.
Вмиваючись
кожного дня чудодійною водою, дівчина відчула, як хвороба відступала. І нарешті
панночка зцілилась повністю.
Саме така легенда зустрічає
відвідувачів при вході на територію джерела. Але є й інша версія, схожа до
попередньої, про Іванкову криницю. Колись дуже давно такий собі Іванко - пастух
викопав криницю. До неї постійно приходила панська донька, закохана у хлопця. У
цієї дівчини були проблеми із зором. Але згодом вона вилікувалася завдяки
щоденному вмиванню очей водою з кринички. Існує ще одна легенда, за якою
криницю викопав легендарний Іван Сірко.
Як би там не було, у дивовижності й цілющості цієї води немає сумнівів.
Але йшли роки, і людям постійно кортіло дізнатись, звідки ж у води така цілюща
сила?
На
сьогоднішній день поясненням цього є виявлена науковцями наявність у воді
срібла, про корисні властивості якого добре відомо всім. А постійна черга до
Іванкової криниці сьогодні лише є яскравим підтвердженням до усього вище
сказаного. Саме такі легенди живуть у народі про Іванкову криницю. У 2003 році
джерельце було освячене єпископом Кіровоградським і Олександрійським
Пантелеймоном. Біля неї вже побудована капличка, а незабаром, обіцяють, там
з’явиться і церква. Проходячи повз арку до джерельця, можна помітити свідоцтво,
яке вказує на освячення джерела та занесення його до числа паломницьких місць
єпархії.
Ось
такі легенди має Гайворонський район, які передає з покоління в покоління і
гордиться ними. Завітайте до Іванкової кринички і будьте здорові!
Список використаної літератури:
1. Павличук О., Комірний О.
Гайворонщина – перлина Подільського краю. -Кіровоград: Центрально-Українське
видавництво, 2004.-160с.
2. Скарби Прибужжя(За
загальною редакцією Н. Земнорій).-Київ, 2004.-101с.
Робота Мошковської А.Е. учениці 10-Б класу навчально-виховного
комплексу
"Гайворонська гімназія- загальноосвітня школа І - ІІІ ст. № 5
| |