П`ятниця, 26.05.2017, 10:23


Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Форма входу
опитування
Оцініть сайт відділу культури і туризму?
Всього відповідей: 338
Погода
Опитування
Що вам не вистачає у Гайвороні у плані туризму?
Всього відповідей: 252
Пошук
 Легенда про Іванкову Криницю

                                          Легенда про Іванкову криницю

                                                   

    Вірите, чи ні, а було це понад 270 років тому в наших краях. Місцевість у нас дуже гарна, вражає своїми чудовими краєвидами, родючими землями, цілющими водами. Та найбільший скарб - це люди, з їх радощами і бідами, розумом і працьовитістю, щедрістю і щирістю. Вже якщо завітав до когось в гості, то обов'язково нагодують, дадуть втамувати спрагу та ще й цікаву легенду розкажуть саме про їхнє село - особливе і найкраще.

Ось так і зі мною трапилось багато років тому, коли я побував в селі Котовка. Шлях до села нагадує казковий тунель. Це по два боки дороги височать стрункі і крислаті тополі, ніби гілками своїми в вишині манять за собою. Ось так заворожений цією природною красою, я потрапив в саме село, яке розляглося по долині. Люди чемно відповідали мені на привітання і кожен розумів, що я приїхав спробувати їхньої цілющої джерельної води. Був досить спекотний день. Я присів під крислатою вербою перепочити. Легенький вітерець обвівав моє обличчя і шепотів: «Рухайся далі, на тебе чекає цікава зустріч...».

Відчувши полегшення, я підвівся. Та коли підняв голову, перед собою побачив старенького дідуся з довгою бородою, добрими та розумними очима і лагідною посмішкою на лиці.

-   Не віриш, що вода цілюща? - запитав мене старенький.

-   А звідки Ви знаєте, що я приїхав скуштувати цілющої води,
адже я вам не розповідав, хто я і звідки, чого тут? - сказав я.

На що дідусь хитро засміявся, поклав мені руку на плече і каже:

-   Повір мені, хлопче, вода наша справді цілюща. Вона творить дива. Та допомагає наша «Іванкова криниця» лише добрим і щирим людям, як ти, Мишко.

-   Ви знаєте моє ім'я? Звідки?

-   Теплий вітер, який пестив тебе по дорозі, швиденько прилетів через поля і розповів про тебе все.

-   Цікаво, Ви спілкуєтесь з вітрами?

-   Така в мене місія.

-   А як Вас звати, шановний?

-   Іваном.

-   Вас назвали на честь «Іванкової кринички»?

-   Та ні, швидше криничка названа на честь мого прадіда.

-   Он як... Розкажете?

-   Розкажу. Тільки не тут, а там - біля джерела. Ходімо.

   Ми йшли довгою і широкою дорогою вздовж Котовки, дідусь посмішкою вітав всіх перехожих, а ті щиро і з глибоким поклоном віталися зі мною і зі стареньким. Дорога була довгою, але не виснажливою. Перед входом до джерела височіла цегляна арка, яка ніби промовляла залиш тут все погане і йди до джерела з чистими думками і сумлінням. Дідусь Іван тричі перехрестився, лагідно посміхнувся мені і прошепотів: « Ну, що скоштуєш водиці?»

-  Так, але не зараз, а пізніше,  коли ви розкажете про свого незвичайного предка. Розкажете?

- Ну звичайно, в тому аби розповідати людям історію про цілюще джерело та мого прадіда і полягає моя місія.  Сідай зручненько і слухай.

Був мій прадід Іван, як і я, як і мій батько, як і мій дід -пастухом.

Озирнись довкола, і ти побачиш соковиті пасовиська. Саме на них наша родина випасає худобу односельчан. На цьому місці, де зараз кам'яна криниця, споконвіків било джерело кришталевої водиці. Люди пили її, напували скотину, використовували у господарстві. Та одного разу сталося диво. Пасе мій прадід корів, але раптом вони всі замовкли і завмерли. Іван озирається навкруги, вітерець вщух, птахи, комахи  і  навіть трави  замовкли  в дивному очікувані  чуда.   І  воно сталось. До джерела спустились янголи, простелили квіткову доріжку від небес до самої води. Яскравий спалах світла осяяв все навкруги. Прадід аж заплющив очі, а коли відкрив, то побачив на квітковій доріжці заступницю і рятівницю всіх людей - Матір Божу. Вона нахилилася до води, набрала її повні пригоршні, напилася, лагідно посміхнулася і зникла разом з янголятами. Тієї ж миті все загомоніло, лише Іванко стояв заворожений побаченим. Він чітко зрозумів - сталося диво — вода із звичайної перетворилася на чарівну. Пастушок підбіг напитися її, коли глянув на дно джерела, то побачив там дерев'яного хреста. То був знак. Іванові без слів стало зрозуміло - потрібно облаштувати на цьому місці гарну криницю, або побільше людей з усіх-усюд могли пити і насолоджуватись чудодійною силою цієї води. Три дні і три ночі Іванко будував дерев'яну криницю. Робив це з любов'ю і радістю, адже ця вода здоровим даватиме силу, хворим здоров'я, виснаженим бадьорість, зневіреним — віру.

За Іванкові руки золоті, за щире серце, за любов до Бога, за бажання допомогти ближнім люди нарекли криницю «Іванковою».

-  Ось так, Мишко, я вже в четвертому коліні ношу ім'я Івана і виконую місію оповідача історії виникнення «Іванкової кринички».

          -   Дозвольте, дідусю, і мені скуштувати цієї чарівної водиці.

-   Пий на здоров'я, на радість, на щастя, на добро, на довгу долю.

-   Дякую, дідусю.

Зробивши кілька ковтків води, я підвівся аби подякувати діду Івану, я його вже й не було, лише вітер полем полетів в тополі зустрічати наступного гостя або спраглого перехожого...

Copyright MyCorp © 2017
Календар
«  Травень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Курс валют
міні-чат
Друзі сайта
Гайворонська районна рада Гайворонська районна державна адміністрація
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Створити безкоштовний сайт на uCoz