| Марина Джус
Поетеса Марина Дмитрівна Джус, чимало ліричних і патріотичних віршів якої покладено на музику, народилась в сім`ї гайворонських залізничників 23 червня 1950 року. Має прозаїчну професію - бухгалтер, працювала в Гайворонському державному підприємстві "Водоканал", виховала двох синів.За турботами знаходить час, щоб поривання душі викласти у відточених строфах.Вірші члена обласного літоб`єднання "Степ" Марини Джус часто друкуються в районній газеті, збірка її творів вийшла недавно у світ у Центрально - Українському видавництві.
Рідна земля
Так щедро життя обдаровує
Сивинами, мов нагородами.
Та й досі, бува, зачаровує
Простенька якась мелодія.
Жалію зірвати пролісок.
Чому - пояснити важко,
В душі озивається болісно
Загибель малої комашки.
І навіть в камінні сірому
Вбачаю красу бентежну.
Довіку б кроками міряла
Рідну землю безмежну.
Зажурену осінню пізньою,
Усміхнену в літньому платті,
Люблю тебе різною, різною.
Шаную тебе, як матір.
Моя мова
В салони - з каторги. Повернення Шевченка. А вже тому минуло зим та літ! О, рідна мова! Матінка старенька, Що втрапила у місто під обід.
Квітчаста хустка їй сповзла на плечі, В руках набряклих - вузлики й торби. Вона і безпорадна, й недоречна Серед міської шумної юрби.
ЇЇ навмисне боляче штовхали:
"Не плутайсь попід ноги, навісна!",
І навіть рідні діти не впізнали,
А може, посоромились, хто зна?
Вона, неначе зіткана із болю , Терпіла все і вибачала всім.
Минула місто, вийшла в чисте поле - І заспівала голосом дзвінким.
Вона співає, і слова, мов квіти,
І плинуть хмари, і ясніє день...
Вона співає... Вслухайтеся діти!
Не розгубіть ні слова з тих пісень.
Я у тебе в полоні
Скільки часу пройшло...
Вкрила паморозь скроні.
Та усе, як було - Я у тебе в полоні.
Ні на день, ні на мить
Я не можу забути.
Моє серце щемить , До твойого прикуте.
Обпікає мене
Легкий дотик долоні.
Моє щастя земне,
Я у тебе в полоні.
Сиві пасма журби,
Свої ночі безсонні
Пробачаю тобі -
Я ж у тебе в полоні.
О, володарю мій,
Не завдай собі болю -
Полонянку не смій
Відпускати на волю!
Хто в полоні у кого,
Зрозуміємо згодом:
Без кохання мойого
Ти - жебрак, не володар.
| |
