| Марина Джус
Поетеса Марина Дмитрівна Джус, чимало ліричних і патріотичних віршів якої покладено на музику, народилась в сім`ї гайворонських залізничників 23 червня 1950 року. Має прозаїчну професію - бухгалтер, працювала в Гайворонському державному підприємстві "Водоканал", виховала двох синів.За турботами знаходить час, щоб поривання душі викласти у відточених строфах.Вірші члена обласного літоб`єднання "Степ" Марини Джус часто друкуються в районній газеті, збірка її творів вийшла недавно у світ у Центрально - Українському видавництві.
Рідна земля Так щедро життя обдаровує Сивинами, мов нагородами. Та й досі, бува, зачаровує Простенька якась мелодія.
Жалію зірвати пролісок. Чому - пояснити важко, В душі озивається болісно Загибель малої комашки.
І навіть в камінні сірому Вбачаю красу бентежну. Довіку б кроками міряла Рідну землю безмежну.
Зажурену осінню пізньою, Усміхнену в літньому платті, Люблю тебе різною, різною. Шаную тебе, як матір.
Моя мова В салони - з каторги. Повернення Шевченка. А вже тому минуло зим та літ! О, рідна мова! Матінка старенька, Що втрапила у місто під обід.
Квітчаста хустка їй сповзла на плечі, В руках набряклих - вузлики й торби. Вона і безпорадна, й недоречна Серед міської шумної юрби.
ЇЇ навмисне боляче штовхали: "Не плутайсь попід ноги, навісна!", І навіть рідні діти не впізнали, А може, посоромились, хто зна?
Вона, неначе зіткана із болю , Терпіла все і вибачала всім. Минула місто, вийшла в чисте поле - І заспівала голосом дзвінким.
Вона співає, і слова, мов квіти, І плинуть хмари, і ясніє день... Вона співає... Вслухайтеся діти! Не розгубіть ні слова з тих пісень.
Я у тебе в полоні Скільки часу пройшло... Вкрила паморозь скроні. Та усе, як було - Я у тебе в полоні.
Ні на день, ні на мить Я не можу забути. Моє серце щемить , До твойого прикуте.
Обпікає мене Легкий дотик долоні. Моє щастя земне, Я у тебе в полоні.
Сиві пасма журби, Свої ночі безсонні Пробачаю тобі - Я ж у тебе в полоні.
О, володарю мій, Не завдай собі болю - Полонянку не смій Відпускати на волю!
Хто в полоні у кого, Зрозуміємо згодом: Без кохання мойого Ти - жебрак, не володар.
| |