Поетеса Марина Дмитрівна Джус, чимало ліричних і патріотичних віршів якої покладено на музику, народилась в сім`ї гайворонських залізничників 23 червня 1950 року. Має прозаїчну професію - бухгалтер, працювала в Гайворонському державному підприємстві "Водоканал", виховала двох синів.За турботами знаходить час, щоб поривання душі викласти у відточених строфах.Вірші члена обласного літоб`єднання "Степ" Марини Джус часто друкуються в районній газеті, збірка її творів вийшла недавно у світ у Центрально - Українському видавництві.

Рідна земля
Так щедро життя обдаровує
Сивинами, мов нагородами.
Та й досі, бува, зачаровує
Простенька якась мелодія.

Жалію зірвати пролісок.
Чому - пояснити важко,
В душі озивається болісно
Загибель малої комашки.

І навіть в камінні сірому
Вбачаю красу бентежну.
Довіку б кроками міряла
Рідну землю безмежну.

Зажурену осінню пізньою,
Усміхнену в літньому платті,
Люблю тебе різною, різною.
Шаную тебе, як матір.

Моя мова
В салони - з каторги.

Повернення Шевченка.  

А вже тому минуло зим та літ!

О, рідна мова! Матінка старенька,

Що втрапила у місто під обід.

Квітчаста хустка їй сповзла на плечі,

В руках набряклих - вузлики й торби.

Вона і безпорадна, й недоречна

Серед міської шумної юрби.

ЇЇ навмисне боляче штовхали:
"Не плутайсь попід ноги, навісна!",
І навіть рідні діти не впізнали,
А може, посоромились, хто зна?

Вона, неначе зіткана із болю ,

Терпіла все і вибачала всім. 
Минула місто, вийшла в чисте поле -

І заспівала голосом дзвінким.

Вона співає, і слова, мов квіти,
І плинуть хмари, і ясніє день...
Вона співає... Вслухайтеся діти!
Не розгубіть ні слова з тих пісень.


Я у тебе в полоні
Скільки часу пройшло...
Вкрила паморозь скроні.
Та усе, як було - Я у тебе в полоні.

Ні на день, ні на мить
Я не можу забути.
Моє серце щемить , До твойого прикуте.

Обпікає мене
Легкий дотик долоні.
Моє щастя земне,
Я у тебе в полоні.

Сиві пасма журби,
Свої ночі безсонні
Пробачаю тобі -
Я ж у тебе в полоні.

О, володарю мій,
Не завдай собі болю -
Полонянку не смій
Відпускати на волю!

Хто в полоні у кого,
Зрозуміємо згодом:
Без кохання мойого
Ти - жебрак, не володар.